Думська площа в Одесі
Це місце, де дружною юрбою місцевих корінних одеситів і гостей міста відкривають щорічну Гуморину, проводять черговий мітинг, тут же засідають міські депутати ради, тут же і знаходиться мерія. Думська є найменшу площу міста-героя, але, не дивлячись на свої розміри, як кажуть місцеві жителі, є найкрасивішою.
Розташувалася Думська площа в самому центрі історичної частини міста на перетині вулиць Пушкінської та Ланжеронівської. Вона обмежена кількома будинками, а саме Англійським клубом (нині Музей морського флоту), міською радою, бібліотекою та Археологічним музеєм.
Місцева визначна пам’ятка має дуже давнє коріння і кілька назв. Спочатку площа носила назву Біржова, так як тут, в нинішній будівлі міської Думи перебувала купецька Біржа. Цікаво, що проектуванням будівлі займався архітектор Франц Боффо, який і передав Одесі італійський стиль. Будинки спочатку мали античний вигляд у формі літери «П» – подвійна масивна колонада, яка збереглася і до цього дня, що з’єднує обидва крила будівлі. Усередині нього розташовувався внутрішній двір, який пізніше перетворився в вестибюль.
Він же займався проектуванням безлічі різних, в тому числі і приватних будівель в місті, перебудовою Одеського театру опери і балету, лютеранською церквою св. Павла, палацу князя Воронцова, будинки Шидловського та інших.
Що найцікавіше, кожні півгодини з будівлі, а точніше зі скульптурної групи «День і Ніч», яка встановлена над колонадою в формі двох жіночих фігур, які символізують невблаганний плин часу, можна почути офіційний гімн міста – мелодію «Пісні про Одесу» з оперети « Біла акація »Ісаака Дунаєвського 1955 року. А ось цілий куплет «І в серці моєму, ти усюди зі мною, Одеса – моє місто рідне!» відтворюється щогодини.
В кінці XIX століття біржовики переїхали в будинок Нової біржі, що на розі вулиць Пушкінської та Буніна, а їх місце зайняла міська дума. Від Думській площі починається вулиця Пушкінська, де встановлено пам’ятник А. С. Пушник, урочисте відкриття якого було ще в 1899 році. Бюст звели за рахунок коштів місцевих одеситів, багатих комерсантів і людей зі скромними доходами.
Пушкін провів у Одесі 13 місяців і після себе залишив лише хороші враження, світлу пам’ять, а місцеві жителі обдарували його всенародної і всеосяжної любов’ю.
Пам’ять про пушкінської Одесі назавжди залишилася в «Євгенії Онєгіні»:
«Я жив тоді в Одесі курній …
Там довго ясні небеса,
Там клопітно торг рясний
Свої Підіймає вітрила»
Тут же, на Думській, знаходиться ще одна відома історична пам’ятка – гармата, дуло якої повернуто в бік моря. Даний експонат є оригінальною гарматою з англійського фрегата «Тигр», який був потоплений в районі Аркадії в 1854 році, в ході Кримської війни. «Тигр» обстрілював Одесу ядрами, які свистіли по всій центральній частині міста, свідоцтва яких можна знайти і біля пам’ятника Дюка – очманіле ядро, образившись відомого француза, залишено на пам’ять і досі лежить у його ніг.
Своє наступне назва площа отримала вже по приходу радянської влади – в 1920 в будівлі думи засідала Рада трудящих депутатів, а площа носила назву Комуни. Після декількох років розпаду ради площа в 1994 році знову знайшла свою колишню назву Думська.
Площа і донині приймає безліч різних заходів, серед яких і школа танців, і кіно трансляції фестивалів, мітинги, меморіали та інші, продовжуючи відігравати важливу як міську, так і суспільну, естетичну роль свого існування.
І неспроста на безлічі сувенірів зображена Думська площа зі своїм ансамблем будівель, пам’ятника Пушкіну і приморським бульваром, адже саме вони в сукупності становлять одну з головних красот Південної Пальміри.